Верхній ознайомчий пост
Autumn owl
bapbapa_serafym
Read more...Collapse )

Книжки на продаж
Autumn owl
bapbapa_serafym
Багато книг з історії, народознавства, історії (тої що шкільна програма) і трішки художки. Брат вкотре зробив ревізію бібльотеки і має трохи всякого на продаж. Налітайте :) Там якісь навіть знижки є для тих, хто купує 5 книг і більше )))

Історія

1. Тишков В. А., Кошелев Л. В. История Канады. - Москва: Мысль, 1982. - 268 с. - 80 грн
2. Тейлор П. Розмови з терористами. Моя подорож від ІРА до Аль-Каїди. - Київ: Темпора, 2014. - 494 с. - 120 грн
3. Мюшамбле Р. Оргазм і Захід. Історія задоволення від ХVІ століття до наших днів. - Київ: Темпора, 2011. - 80 грн
4. Власто А. П. Запровадження християнства у слов'ян. - Київ, 2004. - 491 с. - 50 грн
5. Слово о полку Игореве / Вступит. ст., ред. текста, досл. и обьяснит. пер. с древнерус., примеч. Д. С. Лихачева. Грав. В. А. - Москва: Детская литература, 1978. - 221 с. - 40 грн

Read more...Collapse )

(no subject)
Autumn owl
bapbapa_serafym
Цікаво спостерігати за втратою чутливості фізичної у тій ситуації де надмірна чутливість, насамперед емоційна, може радше зашкодити ніж допомогти. Але так воно усе влаштовано - неможливо відключити щось одне - наприклад ту частину що відповідає за тривогу. Відключається увесь комплекс.
Я не розуміла - як то "не нервуватися" у критичній ситуації, наприклад коли від тебе нічого не залежить, коли нічим зарадити не можеш. Тепер знаю. Не нервуватися - то сидіти, пити каву, читати вумну книгу, щось підкреслюючи у ній кольоровим маркером, завбачливо на тиждень "позиченим" в офісі, заспокоювати маму і мільйон родичів, і чекати. Поки вийде з операційної дядько і щось скаже. Може навіть щось хороше.

Так от, про чутливість і... голод. Тепер я знаю, як це, коли "забуваєш поїсти". Коли в 17-й раптом згадуєш - не було як поснідати, пообідати не встигла, в пакеті є печенько, але його не хотілося і про нього не згадувалося взагалі. Прийшовши у ліканяне кафе, береш порцію якоїсь там їжі. А вона хоч і смачно приготована, не викликає бажання її з'їсти. Після сніданко-обіду-вечері ситість не наступає. Здається, наче відчуття відключилися.
Це повертає мої думки до часу, коли я написала собі чіткий режим життя і зокрема їжі. І їла по годинах. Не тому, що хотілося, а тому що година прийшла. Та й навіть тоді легеньке відчуття голоду було. Смоктало "під ложечкою", тягнуло, кололо, тягнулося рукою до печенька, купувалося чізбургер і зі смаком його їлося...

Ще з'явилася дивна розсіяність і пригальмованість у ситуаціях, що не потребують максимальної концентрації. Пильнувати крапельниці, медсестер, лікуючого лікаря, раптом що - бігти, кликати, пильнувати - тут все ок. Поза тим - дивне. Забути що в гардеробі куртка і 30 хв після його закриття шукати тьотю-гардеробницю і просити її віддати. Купити в аптеці всякого дрібного терміново потрібного, дати сотню, не помітити, що не дали 75 грн решти - і піти. І згадати вже за 15 хв, перераховуючи фінанси в кишені джинсів. Наступного разу такої ситуації не виникне в принципі, бо вже є паттерн "контролювати, чи дали решту в аптеці" - але сам факт розсіяності... Не бачити сходинок, стовпців посеред дороги (і наштовхуватися на них), але за один раз вивчити дорогу до реанімації (а там майже лабіринт, повірте на слово)...
Отак і виживаю - вибірковий слух, зір і емоції. А голод присутній хіба в назві книги Перлза, яку читаю. Мабуть, його відсутність (голоду - не Перлза) щось та й означає, але я поки до такої сторінки ще не дочитала. Коли дочитаю - поділюся.

Апд. Володимирський собор вночі прекрасний, вартувало заїхати нині ввечері в центр вже задля того, щоб побачити його.


(no subject)
Autumn owl
bapbapa_serafym
Останній сніданок у цьому просторі... Не сумно, але якось дивно. Посуду уже нема. Чайника теж, каву довелось варити в джезві (і це пооодвиг), життя поскладане у коробки. Я зависла в теперішньоминулому часі, і вчора до півночі бавилася в карусельного магната. Добудувавши парк своєї мрії взула систему - закінчила рік з 1900 відвідувачами (з необхідних 600) і найвищим з можливих рейтингом. В 10 років то було складніше, мушу визнати. А зара тре викинути коробку з-під піци, зробити красивий макіяж, одягти платтячко в горошок і йти будувати життя своєї мрії. Маю всі необхідні вихідні дані для того і пару козирів в рукаві. #хардкор #етап #життя #теперішньоминулийчас #уженемояхатка #ранок #хфільозофія #варікО #ноги #кава #сніданок #тлєн #такоє

Принцеска
Autumn owl
bapbapa_serafym
Я не знаю що там у ваших львовах франківськах чи кийовах а в наших великих гаях дощ ляє як з відра небо темне сіро чорне світло на всій вулиці у зв'язку з погодніми умовами зникло а принцеса приїхала святити паску хіба у червоних шматяних кедах розшитих паєтками

Фраза дня
Autumn owl
bapbapa_serafym
Не спіши до гробу - ти ще гробниці не збудувала.
‪#‎фразадня‬

Хороші і погані новини
Autumn owl
bapbapa_serafym
Іноді я забуваю, що хороші новини і погані - це лише дві сторони однієї медалі. Виключаю внутрішнього оракула, який вчить не радіти на 100% навіть доконаному, звершеному факту (а недоконаному й поготів), бо потім обов'язково. наступає розчарування. І буде боляче, неодмінно буде...
... і розслабляюся... Сміюся на повну, живу на повну, не боюся завтра, раптом дозволяю собі повірити, що нарешті все добре. Не було, не буде, а є!
Зазвичай життя мене "попускає" рівно тоді, коли відчуваю себе щасливою. Таким файним ляпасом повертає усе на свої місця. Ти, дівчино, мріяти надумалася? Наважилася повірити у нормальне, спокійне життя? Чи може раптом вирішила, що гра на виживання закінчилася і ти у переможцях? Наївняк.
Давай досвіданья дорогенька! Йди у чужу темну хату, їж, спи, а вранці знову в лабіринт - і будь ти сто разів Елджерноном, жити тобі не своє життя, боротися не за ідеали, а за кусень хлібця. І якщо раптом побачиш світло - не приймай його за Щось Особливе. Це всього лиш маленька лампочка, яку включив лаборант, прийшовши вранці на роботу.

Будуар принцески
Autumn owl
bapbapa_serafym
У моїй хатці досі немає міжкімнатних дверей і карнизів. Тому я замість штор замутила собі малинову напівпрозору фіранку на вікно, а замість дверей- жовтий прозорий тюль. З рожевими шпалерами у цвітойочики і новорічними гірляндами (ну не люблю я верхнього світла) це виглядає як...
guitar, guitar. guitar. guitar, come to my boudoir,
baby, you have a possibility play it with me...
‪#‎житиніразунесумно‬ ‪#‎веселуха‬ ‪#‎настрій‬ ‪#‎репортажзмісцяпоїдії‬

Ігри, в які грають люди.
Autumn owl
bapbapa_serafym
Цей запис - меганудний і звісно ж не про економіку. Але хай буде, бо думки хочеться оформити у якусь завершену одиницю.
Коли мені було 10, ми з подругами бавилися на допотопному (а в той час - ультракрутому і сучасному) комп'ютері економічну стратегію для десятирічок "Карусельний магнат".
ТЗ було побудувати парк і дотриматися певних умов, наприклад досягти 600 відвідувачів і показника рейтингу 700 до жовтня 3-го року гри. Інструменти надавалися - мінімальний набір атракціонів, перший транш кредиту (10 тис у.о.), територія. За три роки (десь годин 6 гри) ми успішно виконували місію, відкривали нову територію, і можна було приступати до нового парку і нового ТЗ.
Я б не згадала про це все, якби днями не відкопала на компі цю іграшку. І не почала проходити квести наново. Звісно, дуже легко і просто, звісно, рішення приймаються митєво, не вимагають зусиль і результату місії досягається за 1 рік замість 4-х.
Але тут не про вік і досвід і вправність. Тут про механізми прийняття рішень, модель поведінки і стратегію виживання. В 10 років гралося інтуїтивно, відомим інструментарієм. Треба будувати доріжки, а на них ставити лавки, наймати персонал (прибиральників, механіків, охоронців, панд і тігрів), шукати гроші на нові атракціони, а для цього піднімати ціну на існуючі... Але в такому разі люди відмовляються іти, бо їм дорого. А ще територія велика, відвідувачі губляться... Треба їм ставити інформаційні кіоски з картами, і палатки з парасольками якщо піде дощ, і постійно виловлювати того чи іншого і доставляти до виходуз парку. Доріжки треба прибирати, їх багато, треба брати прибиральників і вручну закидати на території... А що більше прибиральників, то вища в них зарплата, і постійно попадаєш у мінус, бо вкінці місяця тре платити зп і відсотки по кредиту... Море-море-море шуму і відволікаючих факторів.... Постійна увага до дрібниць. Постійне простежування рейтингу, пошук грошей і способів зекономити.... І абсолютне невміння вийти за шаблон.
Зараз, коли я пройшла частину квестів наново, виявилося, що цього інформаційного шуму можна просто позбутися. Можна зайти у гру хвацько і впевнено взявши додаткових 10 тис кредиту. Видалити існуючий атракціон, який дається в грі як бонус (проте займає дофіга місця і постійно ламається), і отримати за це 5 тис. компенсації. На отримані кошти збудувати 2-3 маленькі атракціони, один великий, підняти вартість входу в парк запустити масштабну рекламну кампанію (*все бабло - в рекламу). Щоб люди не губилися і на них не витрачалося часу - відрізати від загального доступу 90% території. Таким чином вбивається 2 зайці - не потрібно тримати великий персонал. 10 прибиральників, 5 механіків, 2 охоронці і 1 панда - ось і все. Ніхто не губиться, бо територія маленька, тож економиться час. Де подіти таку кількість люду, що стрімко росте (а реклама ж працює...) - будуємо пару точок з всеможливою їдою, і доооовгі доріжки очікування до атракціонів. В підсумку 30% людей їдять. 30% стоять у чергах, 20 % на атракціонах і ще 20 - шукають дорогу до цікавого їм атракціону.
Профіт. Все, можна почити на лаврах, будувати по одному атракціону в місяць, піднімати ціни на вхід і атракціони (тут уже дивитися по реакції), і не забувати дотувати рекламно-маркетинговий напрямок. Доходи ростуть, кредит віддається до кінця року в нуль. Ніхто не бунтує, не вимагає прибрати/їсти/пити/чогось нового. Рейтинги високі, мерія видає нагороди...
До кінця визначеного терміну, вартість парку зростає у десяток разів, ціна космічна, але люди всеодно ідуть (не забуваємо про акції і маркетинг), і можна зайнятися висаджуванням квіточок - нікому не потрібно, грошей не приносить, зате красіво.
Повторюся - це не про економіку. Це про шаблони мислення. Про те, як відсікати зайве, як не боятися ризикувати, як малими ресурсами на малій території побудувати щось грандіозне і не шкодувати про те, що парочка гектарів простоює. Про те, що звиклий надійний і правильний шлях не завжди той, яким маєш іти. І що варто витратити зайвих 5 хв на пошук нестандартного рішення, аніж йти протоптаною стежиною.
P.S. Люди,які це дочитали - ви мої герої, чесно )))

(no subject)
Autumn owl
bapbapa_serafym
Зайшла у свій жж, а таке відчуття наче на цвинтар.

?

Log in