А оце друга спроба. Пасіба Знасьці за компанію і за припалювання ниточок.
Там до коралів буде ще шнурочок металевий, щоб регулювати довжину, а так - майже всьо готово.
Ще робила сережки для Тані, але щось завтикала, і в результаті тільки одна сережка є, а другої ще не нема.

Я їй купила монблан, а вона мені принесла кіткат
А днями я їй принесла кіткат, а вона мені з сумочки витягнула снікерс.
От що значить - "нагодуй голодного" :))))
І ранок починається із запашного чаю. ммм...

Мужчини закохуються у жінок, подібних до їхніх матерів. А більшість матерів чомусь не люблять своїх невісток. І буь тут мудрим, як каже цьоця Рузя.
Євгенія Божик

Накупила в краєзнавці усіляких фігнюшок кросівих і пакєтик бісеру, і шпульку ниток, і гачечки-крючечки усілякі. Буде чим заняться холодними зимовими вечорами.
питання до дівчат:
А на що ви насиляєте бісер (якісь спеціальні нитки? жилка?), коли робите намисто?

Я вже думаю, що якщо я гуляка, то всі мають бути такі.
Запропонувала коханому, щоб пішов на пиво з друзяками, на стриптиз якийсь, розслабився собі, так він каже, що не має з ким іти. Але ідею, в принципі, одобрив.

Не можна ж так: дім-робота-дім, треба колись і відпочивати. І в тому числі одне від одного. Ну що я неправа?

Особисто по собі знаю : якщо я ні з ким з друзів не бачуся або нікада-нікада не відриваюся - починає дах з'їжджати.

А співробітники тут підказують, що це нормально жити спокійно і не шукати собі пригод і розваг ніяких, проводити усі вечори разом, і не відпускати від себе коханих ні на крок. Може, й справді мають рацію, а я тут з жиру бішуся...

І опитування з приводу, дуже прошу його не проінгнорити

Poll #1489793 123
Open to: All, detailed results viewable to: All, participants: 22

А як це відбувається у вас?

Кожні вихідні, кожні вихідні, кожні вихідні в мене вилітають в трубу.
І немає значення, є в мене доступ до компа чи ні, сонце на вулиці чи паде дощ, болить в мене голова чи ні...

Ох, цей дибільний головний біль, що йому пофігу на усілякі там цитрамони і анальгіни. Йому, панімаєш, ібупрофен подавай або солпадеїн, а в ідеалі дімедрольчику собі б хапнув...
І не завжди після гарної дози перестає тиснути на мізки.

Звідси

хтось знає, в якій програмі можна такі флєжки бодяжити?

Подвійна вигода - у вашій френдстрічці стане менше спаму :)

Щото воно всьо так і не так.
Якби то сказати, шоп не зматюкати
Ну нє, насправді всьо то. чи не то?
як би то пояснити...
а нашо пояснювати?
кому треба, той і так знає...
чи не знає?
яка різниця?
може не знати, але здогадуватися, або здогадуватися і не знати.
Да... те саме сказала
мало бути
не здогазуватися, а знати або знати і нездогадуватися
каша-малаша
манка-кукурудзянка
мммммммм-яу
убіли котіка
гав!
убіли пьосіка
лишився папуга та й того в суп потрапив
у мене всьо
пасіба за увагу

Осьо в контахтах нашла своє фото скількись там річної давності. І я собі на ньому понравилася. Пропоную понравитися і вам :)

Тіко тре мене на ньому ще знайти :)



П.С. Не петайте, о то за сміття. Ми всьо поприбирали!!!!!! До останньої серветочки.

Кому цікаві мильні опери про любовь, зраду, сльози і не тільки, то вам сюди:

...Якогось дня зрозуміла, що ще трохи – і доведеться просити аудієнції в обласного психіатра. Бо ненормально, коли жінка спить, їсть, ходить, дихає, говорить, але не живе. Усе, що раніше мене хоч трішки цікавило, втратило хоч якесь значення – подорожі, книги, фотографія, хендмейд, інтернет-спілкування, газети, журнали, телепередачі новин, кішки, люди, я сама. Залишилася тільки кава (гупання крові у скронях) і вечори, ночі, ранки, які я просиджувала з гарячим гірким напоєм...

***

І ось я сиджу біля твоїх ніг і розповідаю про те, що не вмію дати собі ради, що хочу поїхати на Кубу (я чогось хочу!?) і що жодна з подруг не може скласти мені компанії. Що було помилкою тобі телефонувати, бо ти не лікар і не лікуватимеш чужого горя, і що мені шкода, що сьогодні твоя Ксеня сваритиметься з тобою, коли приїдеш посеред ночі, не пояснивши їй причин відсутності.
“До чого тут Ксеня?” – запитуєш ти з погано прихованим роздратуванням? І змушуєш мене відповідати: “Так, у мене проблеми. Так, я хочу, щоб ти поїхав зі мною. Так, я зберу речі й чекатиму тебе завтра після обіду”...

Прочитавши попередній пост, дайте відповідь на запитання

Poll #1487068 The love
Open to: All, detailed results viewable to: All, participants: 13

Why not?

В одної жінки було три доньки.
Коли вони виросли, віддала їх мати майже водночас заміж.
Дівчата полетіли у весільну подорож, але перед цим пообіцяли матері, що розкажуть їй про свій перший сексуальний досвід.
Через 2 дні отримує вона першу телеграму, а в ній лише одне слово: "Nescafe"! Жінка задумалася. Взяла на кухні банку з-під кави і прочитала: "Хороший до останньої краплі". Мама щаслива.
Через декілька днів отримує вона повідомлення від другої доньки: "Rothmans". Мама вже знає, що робити - побігла в крамницю, купила цигарки, а на пачці написано: "Ехtrа Long Кing Sizе". Мама засоромилася, але, попри все, пораділа за доньку.
Третя дитина не подавала ознак життя 2 тижні. Врешті, прийшла листівка і від неї. На листівці тремтячою рукою надряпано: "Armenian air lines". Мама вхопила газету, в рекламному розділі знайшла: Armenian air lines .. 7 днів на тиждень! 10 раз в день! По всіх напрямках!


Стирила у kappu4inka

Я нє мєсна
Допоможіть мені будь ласка
Чи не буде у вас 100 гривень, щоб я на таксі доїхала додому...

Треба придумати тег до віршиків, які мені приходять в голову в припадках бєшенства творчості

Ось і віршики, хто не помнить:

Намбер 1

Намбер 2

Намбер 3

У кождого поета є душа
Душа ся потребує пити й жерти
Поет у віршах часто просить смерти
Курчатко копчене руками потроша.

злюся

“Учора був найсумніший день мого життя: я поховав свою маму. У час, коли я останній раз поглядав на її обличчя, різні спогади зринали у моїй пам’яті. Я пригадав собі часи, коли я планував зателефонувати до мами та запитати її, може, вона чогось потребує, але дуже рідко це робив.

Я пригадав собі вечори, коли няня нашої дитини в останню мить відмовлялася прийти до нас. Тоді ми завжди кликали маму, і вона ніколи не казала, що в неї інші плани, інші заняття, вона ніколи не відмовлялася прийти. За таких нагод я завжди обіцяв собі, що із вдячності куплю для мами квиток до театру і візьму її зі собою, але ніколи цього не робив.

Я пригадав собі день, коли я стрінув маму в пекарні. Її зимовий плащ був витертий, зношений, і я вирішив узяти її до крамниці й купити їй новий плащ, але я завжди був зайнятий і не мав часу для мами. Я пригадую собі останній день її народження. Ми послали їй вазонок азалій, але ми не відвідали її, бо того дня були футбольні змагання.

Я пригадав собі останню зустріч із мамою, а було це на весіллі мого племінника. Її обличчя було сумне, знеможене, і я сказав собі: “Мушу послати маму у Флориду, щоб вона там відвідала свого брата і хоч трохи погрілася на сонці”, але я ніколи не купив їй квитка на дорогу.

Якби я міг повернути час і годинник! Я купив би мамі той плащ, узяв би її до театру, провів би з нею кожен день її народження і вислав би її на відпочинок, куди б вона забажала. На жаль, уже запізно, і в мене серце болить, що я не вчинив цього для своєї мами. Анно! Прошу тебе: помісти в газеті цього листа! Можливо, якби я побачив такого листа у пресі, я б інакше ставився до своєї мами”.

Автори різні


( +++++++++ )